Коли необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини?

Велика Палата Верховного Суду  дійшла висновку, що необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише для осіб, які не є спадкоємцями першої черги або кожної наступної черги, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

За обставинами справи (один із синів спадкодавця звернувся до суду з вимогою про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач стверджував, що не знав про складення спадкодавцем на його користь заповіту, що, на його думку, є поважною причиною пропуску такого строку.

Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, відхиливши посилання позивача на необізнаність про наявність заповіту на його ім’я як на поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з незнанням спадкоємця про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов’язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Позивач у цій справі є спадкоємцем майна свого померлого батька за заповітом та за законом як спадкоємець першої черги.

Тож навіть у разі незнання про наявність заповіту позивач повинен був учинити активні дії для прийняття спадщини – подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України шестимісячний строк.

Постанова ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24 ) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.